Цинічна пропозиція Мінприроди

Листом від 30.10.06 міністр охорони навколишнього природного середовища В. Г. Джарти запропонував Президенту Національної академії наук України Б. Є. Патону передати Дунайський заповідник у підпорядкування Мінприроди України. Передача, на думку міністра, є доцільною через те, що у Дунайського біосферного заповідника відсутні земельні документи, Проект організації території та ліміти на використання природних ресурсів.

Земельні документи у заповідника були — 24.02.2000 року він отримав розроблений на виділені Академією кошти державний акт на право постійного користування землею. Але для подолання правових перешкод для будівництва каналу через гирло Бистре, під тиском Мінтрансу Кирпи і органів влади, Господарський суд Одеської області 24.11.2003 року цей документ визнав недійсним. В даний час заповідник оспорює це рішення у Вищому господарському суді України.

З Проектом організації території відбулася своя «цікава» історія. Відповідно до Указу Президента України від 02.02.2004 року цей стратегічно важливий для заповідника документ мало розробити саме Мінприроди. Безпосередньо ця робота була доручена Українському НДІ екологічних проблем цього міністерства. Але розробляючи його, співробітники УкрНДІЕП умудрилися, по-перше, жодного разу не виїхати до самої дельти, по-друге, не залучити до цієї роботи фахівців, які десятки років працювали в дельті Дунаю! І це при тому, що Мінтранс перерахував на розробку Проекту 360 тис. грн.!

В результаті був створений чисто описовий документ, з багатьма помилками та безглуздостями, який отримав негативні відгуки різних установ і тому не затверджений.

Звинувачення ж у відсутності лімітів на використання природних ресурсів є дивним тому, що вони у заповідника є. Згідно законодавства, заповідник отримав їх в Мінприроди на 2006 рік, як отримував і на всі попередні роки.

А щодо самої пропозиції про передачу Дунайського заповідника Мінприроди варто згадати Указ Президента України від 10. 06. 2006 року, перший пункт якого розпочинається словами: «Визнати незадовільною діяльність Міністерства екології та природних ресурсів України щодо здійснення державного контролю за функціонуванням Дунайського біосферного заповідника, забезпечення розроблення зонування та затвердження Проекту організації території та охорони природних комплексів зазначеного заповідника у строки, визначені Указом Президента України від 10 серпня 1998 року «Про створення Дунайського біосферного заповідника».

І зараз, замість чотирьохмісячного терміну, Мінприроди вже два з половиною роки безуспішно розробляє Проект організації території Дунайського заповідника. Так хто покращуватиме роботу Дунайського заповідника?

Незрозуміло також, чому головним критерієм оцінки діяльності заповідника стала лише формальна наявність нормативних документів. А де оцінка наукової діяльності, реальної охорони природних комплексів (що є найголовнішим для збереження природи), еколого-освітньої діяльності, міжнародних зв'язків тощо?! Адже якщо порівняти весь комплекс діяльності — Дунайський біосферний заповідник буде виглядати на голову, а то й більше, краще за заповідники Мінприроди!

Не треба мати сім п'ядей на чолі, щоб зрозуміти істинну причину такої уваги Міністра до певного заповідника. Вона — в спорудженні каналу на Бистрому. Негативний прогноз фахівців НАН України відносно самих різних аспектів каналу через гирло Бистре повністю підтвердився. Канал замулився до природних глибин, запланованого вантажопотоку так і не було, план по доходах був виконаний лише на 14,6%, нанесені екологічні збитки не були компенсовані, дії України засудили численні міжнародні організації.

Проте відповідальності за таку трату бюджетних коштів і руйнування природних комплексів заповідника ніхто не поніс, а 4 листопада цього року все розпочалося з початку: землечерпалка «Цюрупинськ» почала освоювати перші 18 млн. грн. бюджетних коштів — в сезон найбільших штормів. 2004 році заповідник контролював такі роботи та фіксував екологічні порушення: подвійну перевалку ґрунту на барі, блокування наносами гирла Восточне, знищення колоній птахів на Пташиній косі, днопоглиблення під час державної нерестової заборони тощо.

Виконання заповідником своїх функцій постійно викликало роздратування у працівників Мінтрансу України та керівництва ДП «Дельта-лоцман». Зараз це керівництво відновлене, і знов з'явилися вже підзабуті слогани про румунських шпигунів і п'яту колону, почалися численні перевірки заповідника. ДБЗ сприймають як організацію, яка намагається реально контролювати передану заповіднику територію та давати правдиву інформацію про реальний стан речей. Напевне, це не входить в плани будівельників каналу напередодні освоєння нових 245 млн. грн. бюджетних коштів.

Екологічна група «Печеніги» (Харків): Сергій Шапаренко;тел. (066) 387-46-81, <pechenegy@rambler.ru>