Для кого пишуться Президентські укази?

23.05.2005 р. Президентом України було відписано Указ «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні», яким цілком обґрунтовано визнано  «розвиток  природно-заповідної  справи  на  основі системного врахування природоохоронних, економічних, соціальних та інших  інтересів суспільства, а також  міжнародних  зобов’язань держави одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної  політики України». Положення даного Указу отримали схвалення природоохоронних громадських організацій України та викликали сподівання на якісні зрушення у справі збереження нашої спільної природної спадщини.

На жаль, доводиться констатувати, що положення згаданого Указу Президента у багатьох випадках не виконуються. В першу чергу йдеться про неконструктивну позицію з даного питання  керівництва Держлісгоспу України, у підпорядкуванні якого знаходяться національні парки: Галицький, Гомольшанський, Сколівські Бескиди, Шацький, а також природні  заповідники  — Медобори, Поліський, Рівненський, Черемський, Ялтинський. До даного часу не забезпечено кваліфікованого управління територіями природно-заповідного фонду (ПЗФ) зі сторони Держлісгоспу, у його структурі не створено відповідної спеціалізованої структури.

У природному заповіднику «Медобори» (ПЗ «Медобори»), що знаходиться у підпорядкуванні  Тернопільського обласного управління лісового господарства, лісогосподарська діяльність ведеться нераціонально з точки зору збереження природних комплексів. На думку фахівців Управління екології, обсяги рубок деревини тут необґрунтовано завищені, спостерігається тенденція до їхнього росту. Поширеними є грубі порушення у веденні лісового господарства. Зокрема, у 2004 році перевіркою Держлісінспекції виявлено факти самовільних рубок дерев цінних порід (дуб, бук, черешня, модрина) великих діаметрів.

Керівництво Держлісгоспу України в особі його Голови В. Червоного та  заступника М. Ведмедя) займають позицію свідомого саботування створення нових об’єктів ПЗФ на землях Держлісфонду. Яскравим прикладом цього є блокування процесу створення Національного природного парку (НПП) «Кременецькі Гори».

НПП «Кременецькі гори» передбачається створити на площі 18,2 тис. га, головним чином за рахунок земель лісового фонду площею 10 269 га, наданих у користування Державному підприємству «Кременецьке лісове господарство» та філії «Кременецькі гори» природного заповідника «Медобори». Створення НПП «Кременецькі гори» передбачено Указом Президента України від 19.03.1994 р. «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій», Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні», Законом України 21.09.2000 р. «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки», рішеннями Тернопільської обласної ради від 26.07.2002 р. «Про затвердження Програми формування регіональної екологічної мережі Тернопільської області на 2002—2015 роки», від 27.04.2001 р. «Про програму розвитку туризму в Тернопільській області на 2001—2010 р.» та від 21.08.2000 р. №176 «Про затвердження Програми (Плану дій) з охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Тернопільської області на 2000—2005 р.».

На жаль, протягом 12 років процес створення НПП «Кременецькі гори» гальмується. Через неконструктивну позицію керівництва ДЛГО «Тернопільліс» (а згодом — Тернопільського обласного управління лісового господарства) в особі І. Попадинця протягом 1994—2005 років НПП так і не вдалось організувати. Не зважаючи на те, що протягом 2005—2006 року це питання стоїть на контролі Тернопільської обласної ради та Тернопільської РДА, лише у 2006 році отримано   позитивну   згоду   Тернопільського   управління   лісового господарства   про включення до складу НПП частки земель,  що становить близько половини від зарезервованих згідно Указу Президента. Причому, управління досі не погодило питання про вилучення заповідних земель та передачу їх Міністерству охорони навколишнього природного середовища.

Можна вважати, що така неконструктивна позиція керівництва Держкомлісгоспу України та його обласних управлінь полягає у принциповому неспівпадінні завдань Держлісгоспу із завданнями заповідної справи. Ця позиція підсилена монопольним та практично безконтрольним становищем Держкомлісгоспу у користуванні угіддями лісового фонду, яке, на жаль закріплено у Лісовому Кодексі України, а також  закритістю структур Держлісгоспу для громадського контролю.

Численні факти свідчать про гальмування процесу створення НПП «Дністровський Каньйон» зі сторони органів виконавчої влади та місцевого самоврядування Борщівського та Заліщицького районів Тернопільської області.  І хоча у цьому випадку керівництво Тернопільського управління лісового господарства у 2004—2006 роках формально погодило свою частку відведення земель до складу НПП, воно продовжує демонструвати незацікавленість у збереженні унікальних природних комплексів долини Дністра. Прикладами такої незацікавленості є факти безпрецедентних за обсягами та зухвалістю самовільних рубок у лісових масивах, які у перспективі повинні увійти до майбутнього НПП. Очевидним є те, що керівництво Чортківського державного лісового господарства, яке взяло під охорону ці лісові масиви, не бажає налагодити ефективну охорону територій, які незабаром перейдуть до державного природно-заповідного фонду і таким чином, вже не обіцяють їй прибутків від  рубок та продажу деревини. 

Один з конкретних вражаючих випадків — повне знищення лісового урочища «Стінка»,  розташованого на землях Вільховецької сільської ради Борщівського району, які відображено на наших фото. Тут протягом 2005—2006 років самовільними рубками понівечено більше 80 гектарів лісу, з яких біля 15 га зрубано суцільно. Обстеженням Державної лісової інспекції, проведеним у квітні 2006 року встановлено, що організованими бригадами бракон’єрів зрубано 6500 дерев загальною кубомасою 1782 м³ (в тому числі дуба — 722 шт., кубомасою 617 м³), сума збитків завданих державному лісовому фонду складає 2 млн. 314 тис. грн. У 2005 році у цьому ж урочищі було зафіксовано самовільні рубки з обрахованою сумою збитків біля 1 млн. гривень. Прокуратура Тернопільської області, яка вела розслідування злочину, лукаво констатувала, що «встановити винних у ньому неможливо».

За свідченням лісівників, такі варварські рубки вони бачать вперше за багато років. Нагадаймо, ці злочини кояться на землях, зарезервованих для заповідання Указом Президента та державними програмами!  Зрозуміло, що настільки вражаючі прояви браконьєрства можливі лише за умови пасивного невтручання лісової охорони та мафіозного «дахування», або й свідомого провокування організованих злочинців зі сторони місцевої влади, органів правопорядку та адміністрації лісових господарств.  Безрезультатність прокурорського розслідування злодійств на багатогектарних площах  заповідного лісу лише підтверджує такий висновок.

 
Голова об’єднання «Зелений Світ» м. Чортків,
Олександр Степаненко.